Ян Флемінг мав чимало друзів та знайомих, які могли послужити прообразом майбутнього агента 007
У розпал галасу навколо "Кванту милосердя", нового фільму про Джеймса Бонда, лондонська газета The Times подарувала своїм читачам чудовий матеріал. Виявляється, у агента 007 був попередник – шпигун національного значення, що жив в XVI столітті. І прізвище в нього було Бонд.
До сих пір прототипами суперагента вважалися сучасники автора, хоча навіть шанувальники Флемінга збиваються з рахунку, намагаючись запам'ятати їх всіх. Але деякі з них були такими колоритними, що шкода не згадати їх ще раз.
Перший номер серед прообразів Джеймса Бонда – це, звичайно, сам Ян Флемінг. Він передав своєму персонажу військове звання, рід служби, зріст, колір очей, стрижку, пристрасть до кави, цигарок, яєчні і сорочки з коротким рукавом, загальний гедонізм і почуття гумору.
Втім, з зовнішністю суперагента все значно цікавіше. Взяти хоча б роман Casino Royale ("Казино Рояль") і Moonraker ("Проект "Мунрекер" чи "Місячний гонщик"), де згадується Гоагі Кармайкл. Виявляється, Бонд був схожий на цього американського композитора і знаменитого піаніста. У Кармайкла, щоправда, не було шрама на щоці (але у 007 він теж не у всіх романах з'являється).
Бонд, як ми пам'ятаємо, – улюбленець і поціновувач жінок. Багато дослідників творчості Флемінга переконані, що письменник, вигадуючи характер свого персонажу, не міг пройти повз подвійного агента Душко Попова – він працював на британську контррозвідку MI5. Освічений, елегантний і надзвичайно привабливий красень-серб успішно морочив голову німців під час війни і вважався дуже цінним співробітником у лондонських офіцерів. Вони навіть закривали очі на його незліченні любовні гулянки і неправдоподібно глибокі пізнання в галузі алкогольних напоїв.
Попов, до речі, не отримував зарплатні, а працював на MI5 виключно з огиди до нацистів. Відомо також, що він намагався хоча б один місяць на рік проводити в Парижі, "в суспільстві надзвичайно привабливих дам".
Флемінг постійно постачав свого героя чудовими технічними пристроями, які незмінно виручали Бонда. Цілком ймовірно, що цією деталлю романи зобов'язані дружбі їх автора з австралійським винахідником, фотографом і льотчиком Сідні Коттоном. У 21 рік він став пілотом Королівських ВПС після п'яти (!) годин льотної практики. Через два роки він вигадав перший утеплений льотний комбінезон, який в Англії тривалий час називали "сідкотом" на честь його творця.
Напередодні війни він займався аерозйомкою німецьких військових об'єктів, власноруч удосконалюючи фотокамери. До того ж він навчився їх дуже спритно маскувати. Його репутація була настільки бездоганна, що напередодні війни йому дали дозвіл прокатати на своєму літаку Альберта Кессельрінга, майбутнього генерал-фельдмаршала Люфтваффе. Поки високопоставлений офіцер керував машиною, Коттон преспокійно знімав розташування німецьких військових частин.
Географія пригод Джеймса Бонда є надзвичайно широкою. Існує думка, що "цілого світу мало" йому було через шотландського дипломата на ім'я Фіцрой Маклін. Йому в 25 років докучила служба в британському посольстві в Парижі, і він попросився до Москви, було це в 1937 році.
Маклін об'їздив половину СРСР, багато уваги приділив стратегічним магістралям - Транссибу і Турксибу, а також скурпульозно вивчив середньоазійські республіки. У мемуарах під назвою Eastern Approaches ("Східний підхід") він барвисто описав свої пригоди, приділивши чимало уваги способам відкараскатись від агресивних НКВДшників. Зрозуміло, він був шпигуном, і місія у нього була надзвичайно небезпечна, але агентові все зійшло з рук. До речі, саме його Уінстон Черчілль зробив головою секретної групи, яку в 1943-му закинули в загін до Йосипа Броза Тіто.
Бонд у Флемінга не тільки відмінно б'ється і стріляє, але ще вміє кататися на лижах, пірнати з аквалангом і керувати яхтою. Швидше за все, цими навичками агент 007 зобов'язаний другові і підлеглому Флемінга в роки війни – Патріку Делзелу-Джобу, розвідникові та офіцеру десантно-диверсійних військ.
Делзел-Джоб, щоправда, не був ловеласом і не надто любив випити, проте, він був феноменально відважний і здатний порушувати накази командування. Так, одного разу йому наказали припинити евакуацію мирних жителів з району можливої військової операції в Норвегії. Але Делзел-Джоб під свою відповідальність дав людям піти і тим самим врятував життя п'яти тисяч людей. Від трибуналу його врятував норвезький король Гокон VII, він представив британця до лицарського хреста святого Олафа.
Пригадаймо, агент 007 азартний, але Бонд не видає себе за гравця – він і є гравцем. Флемінг добре знав історію шпигуна, відомого під ім'ям Сідні Рейлі. Про нього письменнику розповідав дипломат і розвідник Роберт Брюс Локкарт, голова спеціальної британської місії в Радянській Росії у 1918 році.
Рейлі допоміг втекти від більшовиків Олександру Керенскому, брав участь у "змові послів", дружив з Савінковим. Крім запаморочливих пригод, що відбувалися на великих просторах – від Японії до Америки, Рейлі знаменитий своєю пристрастю до азартних ігор і незліченними коханками. Також, згідно з однією не надто переконливою, але дуже спокусливо гіпотезою, цей чоловік, чиє справжнє ім'я було чи то Соломон, чи Георгій Розенблюм, послужив прообразом Артура Бертона, Овода з однойменного роману Етель Ліліан Войніч.
Кожен з цих людей міг би стати героєм пригодницького роману або навіть цілої серії. Але у Яна Флемінга були свої плани, і персонаж у нього, треба сказати, вийшов неповторним. І хоча він досить неправдоподібний, в ньому є щось справжнє, інакше його не любили б так віддано покоління читачів і кіноглядачів. Напевно, це "щось" Джеймс Бонд і перейняв у своїх численних прототипів.
Юлія Штутіна
Lenta.ru
