"У нас видається маса макулатури"
Давно минули ті часи, коли книга була найкращим подарунком. Однак не виключено, що незабаром все повернеться назад й книга знову стане бажаним – тому що нечастим – гостем в оселях українців.
Через світову фінансову кризу, яка так чи інакше торкається абсолютно всіх сфер життєдіяльності людей, ціни на книги можуть піднятися настільки, що люди не зможуть їх купувати. Про те, як наповнити Україну власними книжками та повернути вітчизняну книгу в кожен дім, корреспондентка 4post поговорила з українським письменником, віце-президентом Асоціації українських письменників Юрієм Винничуком.
- Як світова економічна криза може торкнутися книговидання?
- У першу чергу, торкнеться тим, що знизиться купівельна спроможність людей. Адже частина людей залишиться взагалі без роботи, тому не зможе купувати книжки. Це в деякій мірі стосується чиновників, службовців, які в основному раніше активно купували книги. Крім того, зросла вартість паперу та інших поліграфічних послуг. Це теж відіб'ється на книговиданні й вартості книг.
- Чи може так статися, що продавці підуть на такий крок, як зменшення вартості книг, щоб не втратити свого читача?
- Проблема не в продавцях. Зайдіть в будь-яку мережу магазинів "Буква", "Літера". Вони ж ставлять 100% націнку! Видавництво найбільше ставить процентів 30-40 на своїх книжках. Ще не один видавець на книжках не розбагатів.
Якщо на якійсь одній більше грошей заробив, наприклад, як "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" на "Гаррі Потері", то на іншому втратив, багато його інших книжок лежать на складі, за який слід платити. Я, наприклад, не купив ще жодної книжки в книжкових супермаркетах типу "Букви". Це ж просто безглуздя – купувати там, я навіть не знаю, хто там купує.
- Як ви гадаєте, наскільки висока вірогідність, що деякі видавництва, особливо, невеликі, можуть припинити свою діяльність на деякий час, а то й зовсім?
- Таке може бути, звичайно. Навіть банки маленькі зникають, так в цілому світі є. Просто треба вміти виживати в цих умовах. Думаю, видавництво якось пристосується до нових умов. Наша головна проблема в чому, чим наша ситуація гірша, ніж за кордоном? В них видавництва можуть складатися з трьох-чотирьох людей. І їм не треба думати про розповсюдження, в них є купа гуртовень. Троє людей підготували книжку, здали в друкарню, віддали на гуртовню. І все, далі працює гуртовня.
В нас видавництво – це розпуклий штат з купою людей, які займаються невідомо чим. Менеджери, розповсюджувачі, реклама і т. д. Цього всього маленьким видавництвам не потрібно. Ясно, що такі видавництва, які мають малу потужність, а штат великий, не виживуть.
- Ввезення книг з Росії продовжується так само масово, як і колись. Які кроки зробила держава, щоб припинити цей потік нелегальної літератури та стимулювати власне книговидання?
- Державна підтримка вітчизняного книговидання є, але ж чому в нас купа російських книжок? Тому що вони приходять до нас без всяких податків. От, наприклад, польську книжку ввезти неможливо.
- Я знаю людей, які хотіли би продавати польські книжки у Львові, скажімо. Так вони не можуть це робити, бо на митниці мають великі проблеми. Або ще: з польських видавців на Книжковому Форумі вимагали великі гроші за те, щоб вони ввезли до України літературу польською мовою. А російські – будь ласка. У нас же постійно проблема з Міністерством культури, де купа "лівих" людей, які займаються невідомо чим.
- Тобто, в тому, що до нас активно йде російська книжка, ви бачите політичний підтекст?
- Та ясно, що хтось на тому заробляє. Є частина депутатів, яка на цьому гріє руки. І я так відчуваю, що Мінкульт теж щось з того має. Інакше, чому вони цього досі не припинили? Чому не підвищать податок? Має бути ж якась градація податкова. На книги, яких в нас нема, а нам їх треба, зробити менший податок, а на "развлекаловку", "марініних" всяких – можна було би й збільшити. Бо що ж це за ціна – 5 гривень за книжку...
- За деякими даними, в нас видається близько 17 тисяч назв книг на рік, а це тільки 15% від потреби. Скільки книг має видаватися в Україні, щоб повністю забезпечити її таким продуктом?
- Ці цифри швидше говорять про підручники, брошури, різну навчальну та методичну літературу, не художню. Книг як таких виходить значно менше. Крім того, в нас немає жодного контролю над тим, що видається. А видається маса макулатури. Особливо, це стосується дитячої книги. Наприклад, в Харкові, Донецьку де місцеві видавництва просто зрощені з російськими, дійшло взагалі до абсурду. Ось, наприклад, "Найкращі українські казки" харківського видавництва, а на ілюстраціях – хлопці в косоворотках, з балалайками, дєдушки з бородами. Це ж взагалі скандал! Навіть важко уявити, щоб, скажімо, герої французьких казок були намальовані у вигляді турок у чалмах...
Якщо порівняти в європейськими державами, то в нашій країні книжок видається чи не найменше. Нас можна порівняти хіба з Албанією. В Сербії, Хорватії, які не є такими аж багатими країнами, але ж там книжок видається маса! Або Естонію взяти. Там є всього мільйон людей, які читають естонською мовою, але вони мають всю перекладену зарубіжну класику, все найсвіжіше, що видається за кордоном, всіх лауреатів всіх премій, які тільки з’являються (Пулітцера, Букера), лежить в них зразу ж того року.
- Скільки нам до того йти, й що треба зробити?
- Ой, якби я був міністром культури, я б знав, що робити.
- Наприклад, скажіть хоча б перші кроки...
- По-перше, треба ввести податок на російську книгу. По-друге, з того податку давати гроші на державну закупівлю книг, щоб розсилати по бібліотеках. Всюди у світі це є . Це дуже підтримує, і читача й видавця. В ідеалі, кожна бібліотека повинна мати всі книжки, які виходять у її країні.
Зараз книги потрапляють у бібліотеки вибірково. Росія, наприклад, не забуває своїх "менших братів" й регулярно "надсилає" нам свої книжки. А в нас закладені дуже малі кошти на держзакупівлю. Тобто, якби це було, то це було би вже гарною допомогою. Бо це живі гроші, які зразу платяться. Кожен, хто виробив книжку, повинен розуміти, що вона буде продаватися два-три роки.
Ще в нас не передбачено такого, як є в усьому світі, коли письменники виступають в університетах, а їм за це платять гонорар. У нас же, після того, як виступиш перед студентами, запросять до завкафедрою чи декану факультету, подякують і пригостять кавою чи наллють 50 г коньяку. Й запитають: "А чи не можете ви нам подарувати свої книжки?". За кордоном же ваші книжки просто куплять, причому за тою ціною, яку ви назвете.
Іванна Смоляна
4post
