Американський гумор смішний, а англійський - інтелектуальний
Сиквел "Рожевої пантери" цього вікенду стартував у міжнародному прокаті, і режисер картини Жан Рено та головний актор Стів Мартін завзято рекламують стрічку на різних континентах та частинах світу.
Як це не прикро, але Україна знову не увійшла до списку держав, які мали б відвідати знамениті кінематографісти. Мабуть, наш кіноринок ще надто молодий та недосвідчений, щоб звабити таких зірок, а тому їхній літак полетів далі на схід до Москви, де і було дано прес-конференцію, густо пересипану англо-французько-американським гумором.
- Наскільки змінився другий фільм у порівнянні з першим?
Стів Мартін: У нас абсолютно нова історія у другій частині, зовсім інші артисти – приголомшливі іноземні актори Енді Гарсія, Альфредо Моліна, Джеремі Айренс. Ми творили цю абсолютно нову картину, відштовхуючись від старої, - сімейних історій та її жартів.
- Ваша картина за перший уїк-енд у Штатах зібрала всього 12 мільйонів - чи означає це, що третьої серії ми не побачимо?
Стів Мартін: Ну, ми подивимося, як фільм піде в Росії. Так що третю частину ми зробимо ексклюзивно для Росії.
Жан Рено: Точно-точно! "Жак Клузо їде до Москви".
- Чи сильно вплинула участь у "Рожевій пантері" на ваше життя?
Стів Мартін: Так, фільм вплинув на моє життя, адже перша частина гарно пройшла у міжнародному прокаті, тому люди знали мене, наприклад, в Росії, в Італії, в Мадриді, в Парижі , а також в Індонезії.
Жан Рено: Перша частина фільму точно вплинула на моє життя, тому що я зустрів цього хлопця. А він чудовий артист, дуже мені подобається. Це змінило моє життя - дало мені напрямок в малюванні, у філософії.
Стів Мартін: Жан розповів мені про вино в Парижі, на скільки воно може бути дорогим.
Жан Рено: Це точно, а він мені Нью-Йорк показав.
Стів Мартін: Розповів мені про один з найкращих ресторанів у Парижі, де є такий довжелезний сирний стіл - просто віз сиру, весь ущерть заповнений сиром. Віз десертів!
- Стів, яка історія виникнення вашого акценту?
Стів Мартін: Було важко спочатку зімітувати акцент, я брав уроки у репетитора і вивчив деякі елементи розмовної французької. Це сподобалося моїй дружині.
- Стів, кажуть, ви прихильник "Монті Пайтона" - в чому різниця між американським гумором і англійським?
Стів Мартін: Ну, американський гумор смішний. А англійський - інтелектуальний. А якщо серйозно, мені здається, що англійський гумор дуже близький мені. Найбільше мені до вподоби в англійському гуморі його інтелектуальна частина, абсурд – це те, чим я дійсно насолоджуюсь.
- Жане, з ким ви себе більше асоціюєте – з романтичним героєм з трилерів чи з комедійним персонажем, над яким приємно посміятися?
Жан Рено: Мені близькі всі мої персонажі. Але я також сприймаю свою роботу саме як роботу. Це те, що я роблю, не важливо, комічне воно чи драматичне. Але в комедіях легше грати, тому що люди розслаблені, і, крім того, у тебе чудова мета - розсмішити глядачів.
Стів Мартін: Я впевнений, що Жан відноситься до комедії як до драми, і у фільмі ви побачите, що він у цьому дуже виразний. Знаєте братів Марксів? Вони були надзвичайно серйозні, а всі навколо ставилися до них з гумором. У мене є питання до тебе, Жан. Хто найбільш приголомшливий комік, з яким ти коли-небудь працював?
Жан Рено: Зачекай, мені треба подумати.
Стів Мартін: Ну тоді потім розповіси мені.
- Стіве, ви комедійний артист, давно працюєте в цьому жанрі. Скажіть, як змінився сам гумор і ваше ставлення до нього?
Стів Мартін: Особисто мій гумор, те, як я ставлюся до смішного, з роками змінюється. На ранніх етапах моєї кар'єри мені подобалося пародіювати людину, демонструвати, як вона потрапляє у різні неприємності. Але з віком я починаю відчувати біль людей набагато глибше, стає все складніше жартувати над тими, хто потрапляє в складні ситуації. З іншого боку, я не проти того, щоб молоді коміки жартували і сміялися в цьому напрямку, тому що це все-таки є частиною комічного. Фундаментально, глобально комедія не змінюється, гумор залишається незмінним, хоча якісь поверхові зміни в ньому і мусять відбуватись.
