Потрібно більше талановитих команд, які б витіснили музичний непотріб
Музична команда на чолі з Наталею Дзеньків вже дала концерти у рідному Івано-Франківську, Ужгороді, Львові… Попереду – ще більше двадцяти міст, які група планує об’їхати за півтора місяця.
Як і обіцяли шанувальникам, Lama організовує європейське шоу – мінімум дешевих розваг, більше "живого" звуку. Співачка виконує вже відомі композиції, що увійшли до її двох альбомів та вже "осіли" на вухах слухачів. А інколи – сама сідає за клавішні і, демонструючи непогані технічні навики, презентує щось свіженьке і ще романтичніше.
Схоже, третій альбом гурту таки потішить меломанів глибшою музикою. Модна "фішка" концертного турне – відеографіка, яка гармонійно доповнює пісні. Про шоу-бізнес, кліпи, вірші та соціальні проекти Lama розповідала кореспондентові "ВЗ".
- Зйомки кліпу за кордоном – запорука того, що він буде вдалим?
- Ми достатньо знімали і в Україні: "Моє серце", "З тим, кого любила", "Не мама", Hey, U… Їздимо за кордон не для того, щоб зняти архітектуру та показати, які ми "круті". Це - просто давня традиція. У фільмі "Іронія долі, або З легким паром" раз на рік ходять в баню, а ми, після кліпу на пісню "Мені так треба", який зняли в Берліні разом з братами Стеколенками, щороку їздимо за кордон. Якщо виникає така можливість – не відмовляємо собі. Не акцентуємо на країні, головне – це музика і відповідна атмосфера. У всьому має бути естетика. Було багато пропозицій, у яких містах знімати кліп на пісню "З джерела". Зупинилися на Барселоні, адже це харизматичне місто зі своєрідним духом.
- В альбомі "Світло і тінь" більше пісень на ваші тексти, аніж у попередній платівці. А вірші ви пишете?
- Писала колись, у школі. Одного разу показала свою поезію родичу, а він не повірив у моє авторство. Мене це розізлило і обурило. Після того порвала зошит і більше не писала. З віршованими рядками вдруге зіткнулася вже 2000 року, коли довелося самотужки писати тексти для наших пісень, бо нікого, хто міг би це робити, поруч не було. Зрозуміла, що мені це вдасться найкраще, бо тексти будуть рідними і чесними.
- Як входите у творчий процес?
- Можу писати у будь-яких умовах - як тексти, так і музику. Головне, щоб було бажання і прийшло натхнення. Це може статися і в машині, і в поїзді, бо все відбувається просто. Інформація, закладена в іншій площині, приходить і диктує свої умови. Коли натхнення прокидається вночі, уже не сплю. Якщо зупиню творчий процес на півдорозі, то або забуду, що писала, або зникне відповідна атмосфера…
- Ви – гуцулка, а захоплюєтесь індійською культурою…
- У нашій творчості є гуцульські елементи. Під час інструментальних виступів на "живих" концертах часто звучать гірські мелодії. А з індійської культури ми взяли лише нюанси, наприклад, бінді, з яким мене звикли бачити. Стараюся потроху відходити від цього образу - у наступних кліпах зніматимуся вже без нього. Зараз серед артистів з'явилася мода на індійський стиль. Планую змінювати свій напрям і відмовлятися від суто візуальних моментів.
- Хочете, щоб вашу музику цінували маси чи інтелектуали?
- Хочу, щоб її слухали і в Україні, і за кордоном, але щоб цю аудиторію не називали словом "маса". Судячи з концертів, нашу музику слухають абсолютно різні люди. Працювати для десяти музичних гурманів для мене замало. Це і невигідно, і нецікаво.
- Поняття "маскультура" не пишається якісним рівнем творчості…
- Ми спеціально не виходили на загальнонаціональний рівень. Писали пісні, які йшли від серця і, як виявилося, припали до душі більшості.
- Що вас дратує в шоу-бізнесі?
- Непрофесійність і халатність. Зрештою, не тільки в шоу-бізнесі, а й в інших сферах життя. Дратує, коли людина не вкладає в роботу свого таланту. Добре, що ми самі собі, як кажуть гуцули, ґазди. У нас немає підписаних контрактів з ніякими лейблами, спонсорами. На нас ніхто не давить збоку і не розказує, як поводитися і які пісні співати. Самі керуємо творчим процесом. Звісно, на початку були проблеми з ефірами на радіо чи телебаченні. Коли з’являється новий артист, всі роздумують: формат це чи ні. З часом це непорозуміння зникло.
- Соціально-музичне тріо разом з групами "Друга ріка" та Dazzle dreams і запис пісні Hey, U – ваша перша благочинна акція?
- Мене завжди турбували соціальні проблеми. Постійно думала про те, як можу допомогти. Хотіла давати гроші на пересадку внутрішніх органів, але боюсь, що мій внесок надто мізерний і став би краплею в морі, адже це коштує дорого. Зупинилася на участі в соціальному проекті, який в моїх силах. Соліст гурту Dazzle Dreams Дмитро Ципердюк написав пісню і запропонував нам і "Другій ріці" попрацювати разом. У знятий кліп потрібно лише вставити фотографії зниклих дітей і якомога частіше транслювати його по телебаченню. Можемо зробити більше блага, займаючись безпосередньо творчістю. Сподіваюся, що ця акція стане дієвою, і дітей будуть знаходити. Особисто буду цікавитися результатом.
- Що потрібно для того, щоб змінити шоу-бізнес на краще?
- Постійно покращуємо його своєю творчістю, якісною музикою. Різницю між професійними виконавцями і "пающіми трусами" повинні відчувати самі слухачі. Потрібно більше талановитих команд, які змогли б масово витіснити з ринку весь музичний непотріб, який закупорює життя інших людей і розвиває їх розум у неправильний бік.
