Олег Собчук

skay

"Від гламуру вже просто нудить!"

Нещодавно вокаліст гурту "С.К.А.Й." Олег Собчук відсвяткував день народження. Якщо всеукраїнським презентом для Олега стала перемога його колективу в номінації "Найкращий рок-гурт" на Ukrainian Music Awards (церемонія нагородження відбулася напередодні дня народження фронтмена групи), то другий подарунок Олег зробив собі сам. Плануючи вечірку в заміському будинку, відомий музикант вирішив, що "вхідним квитком" слугуватиме чудернацький дрес-код: усі гості мають одягтися в абсолютно антигламурне вбрання.

Як розповів Олег Собчук, гості його приємно здивували, адже знайшли прос­то неймовірні речі. "Це і старі спортивні костюми радянських часів, і бабусині сукні, і смішні аксесуари на зразок барсеток у клітинку та білих шкарпеток… Такими я своїх друзів іще не бачив!", – ділиться враженнями співак.

Вокалістові вручили не менш дивакуваті подарунки. Серед звичайних презентів були й такі дива, як "Тройной одеколон", маркери "спеціально для автографів" та "олім­пійка-невидимка", що має ховати співака від надмірної уваги шанувальниць. Як пожартував Олег Собчук, ці подарунки знадобляться в його повсякденному житті, але "Тройной одеколон" усе ж таки вирішив зберегти на поличці як недоторканий сувенір. Про антигламурний день народження співака, прихильниць і філософію – у нашій розмові зі співаком.



– Олеже, насамперед, цікавить, що змусило відмовитися від такого модного й популярного нині гламуру під час святкування дня народження?

– Чесно кажучи, від гламуру вже просто нудить. Мені здається, його концентрація в шоу-бізнесі вже настільки висока, що незабаром увесь цей примарний світ здується, немов повітряна кулька. Так, люди мають бути красивими та доглянутими, але водночас мати щось відповідне в голові. А робити культ із зовнішніх проявів краси та бездоганності – не вихід.



– Як гадаєте, ця "епоха гламурного м’яса" на українській естраді ще довго триватиме?

– Ви дуже жорсткі у визначеннях (посміхається) . Спо­діваюся, як і будь-яка інша модна течія, епоха тотального й повального, я сказав би, гламуру скоро мине.



– Г. Ландау свого часу сказав: "Мистецтво – це діалог, у якому співрозмовник мовчить". На перший погляд, наче абсурд­но, але якщо екстраполювати це в музичний світ, то саме так воно і є. Погоджуєтеся?

– Боюся, моя відповідь не буде вартою такого запитання, тож навіть не намагатимуся його "переплюнути" (сміється) .



– Попри те, що ви здобули нагороду як найкращий рок-гурт України, "С.К.А.Й." дуже часто зараховують до поп-музики, і ви, схоже, не відкидаєте цей статус. Чому? Ще не визначилися, в якому стилі працюватимете, чи просто розумієте, що рок здебільшого комерційно невигідний порівняно з поп-музикою?

– Нічого не відкидаємо, тому що кожен має право на власну думку. Людина, яка не тільки чула сингли на радіо й телебаченні, а й трошки цікавилася нашою творчістю загалом, не буде такою категоричною.



– Квентін Крісп говорив: "Є три причини, з яких стають письменниками. Перша: вам потрібні гроші; друга – ви хочете сказати світу щось важливе; третя – ви не знаєте, чим зайнятися довгими зимовими вечорами". А які три причини того, що ви стали співаком?

– Їх було не три, а одна – я мав ним стати. Жодних передумов не було. Мій батько – капітан далекого плавання, старший брат продовжив цю справу. Я ж років із десяти мріяв стати співаком. Щодо грошей, то, якщо вони дуже потрібні, є значно коротші й ефективніші шляхи, ніж цей… Музична кар’єра не приносить шалених прибутків, особливо на початку. Стосовно "чогось важливого": маючи в руках такий впливовий інструмент, як музика, просто гріх не вико­рис­товувати його, щоб "сказати щось важливе". Вважаю, довгі моралізаторські лекції для молоді приносять нульовий результат. Тут потрібен інший підхід. Мені дуже приємно, що ми маємо змогу хоча б трошки впливати на світосприйняття інших людей.



– Ваші перші пісні суттєво відрізняються від того, що створюєте нині. "С.К.А.Й." сьогодні – це ліричні симпатичні хлопці, які співають про кохання. Однак вас аж ніяк не можна порівняти з попсовими гуртами на кшталт "Руки вверх". "С.К.А.Й.", радше, – "попса з претензіями на рок". Погоджуєтеся з таким визначенням?

– Красномовне визначення! (Сміється)



– Як вдалося зберегти глибину та філософську сутність вашої творчості?

– Звісно ж, завдяки "претензіям на рок".



– Чи спілкуєтеся зі своїми прихильниками? І взагалі, для вас шанувальники – складова успіху, момент визнання, ознака народної любові чи зайві клопоти на вулиці?

– Усього потрошку. Прихильники – це, насамперед, люди, яким вдячний і яких поважаю. Доволі часто спілкуюся з ними на офіційному сайті гурту "С.К.А.Й." і можу сказати, що більшість із них – приємні й адекватні люди. Не подобаються істеричні та навіть агресивні прояви прихильності: як на мене, це прос­то хвороба. Але з такими випадками стикаюся рідко. А щодо клопотів на вулиці, то бувають неприємні моменти, але допитливих і невихованих перехожих я не зараховую до прихильників.



– Яка ваша "ціна популярності"? Тобто чим довелося пожертвувати, ставши пуб­лічним?

– Власним часом. Хотілося б частіше бувати вдома з рідними та близькими людьми. З часом розумієш, що це і є головне в житті.



– Нещодавно на сайті з’явилась інформація про надто велику увагу прихильниць до вашої особи. Скажіть відверто, "дістали" фанатки?

– Ні, це лише окремі випадки… Загалом наші шанувальники дуже лояльні, проблеми виникають нечасто. Навпаки, вони дарують хороші емоції, приємні сувеніри, книжки – в мене скоро буде ціла бібліотека… (усміхається) .



– Що можете порадити дівчатам, які закохались у "людину з телевізора", у якої зазвичай є сім’я, коло друзів тощо?

– Раджу звернути увагу на хлопців, які їх оточують. Треба зрозуміти, що всі ми – лише люди зі своїми слабкостями та вадами. Тому "обличчя з телевізора" теж не ідеальні, а хлопець за сусідньою партою може виявитися значно ближчим до вашої мрії.



– Уже завершилися два великі тури, з якими ви об’їхали всю Україну. Кажуть, музика єднає, проте, чи всюди вас сприймали однаково? Можете пригадати якісь найзворушливіші моменти туру?

– Перший тур ми "відкатали" разом із "ДДТ" і "Братами Карамазовими". Можу відзначити, що російську й україн­ську музику сприймали однаково й на Сході, й на Заході – це не може не тішити. Усі ба­р'єри надумані, а музика дійсно єднає. Зворушливим моментом, особисто для мене, було спільне виконання Юрієм Шевчуком, “Братами” та гуртом “С.К.А.Й.” пісні "Наша маленькая стая уходит в небо" українською мовою.



– В одній із ваших пісень є слова: "Не дивися на завтра, його може не бути". Ви теж живете за цим принципом – без думки про завтра?

– Відчуваю відповідальність за свої вчинки. Саме цим моє "сьогодні" поєднується з моїм "завтра". А ці слова – заклик жити тут і тепер, не відкладаючи важливі речі "на потім". Тому що "потім" ніколи не настає.



– Часто тексти пісень, тобто проголошені в них істини, суперечать тим пріоритетам, якими керуєтеся в житті?

– Пріоритети мають властивість змінюватися, мінятися місцями. Це і є життя, дорос­лішання, досвід. Але головні принципи залишаються непохитними.



– Тобто, чи можна стверджувати, що Олег Собчук на сцені й у житті – однаковий?

– Не мені судити. Сцена – це інший простір. Інший, але чесний.



– А як же тоді "завжди стараюся не фальшивити на сцені"?

– Це принцип роботи. Проте в будь-якій ситуації необ­хідно поважати себе й оточуючих і завжди залишатися людьми.

Оксана Жила
Львівська газета

 

Музичні рецензії

gnr_chinesedemocracy Guns n'Roses: Chinese Democracy
Тексти втратили колишню безтурботність, але набули філософського звучання
jeezy_recession Young Jeezy: The Recession
Третій альбом репера із Атланти викликав досить неоднозначні відгуки
boombox_3 Бумбокс: ІІІ
Стиль незмінний, проте більше майстерності та впевненості

Найкращі альбоми

1.

I Am...Sasha Fierce

Beyonce

rnb

2.

Circus
Britney Spears

pop

3.

The Fame
Lady GaGa

pop

4.

One Of The Boys
Katy Perry

pop

5.

Вночі
Святослав Вакарчук

jazz

6.

No Line on the Horizon
U2

rock

7.

All I Ever Wanted
Келлі Кларксон

pop

8.

Dark Horse
Nickelback

rock

9.

Folie a Deux

Fall Out Boy

pop

10.

Lotus Flow3r
Prince

funk