"Я не хотів жодних рок-стереотипів на своєму соло-альбомі"
Не так багато цими днями залишилося тих, кого можна з відповідальністю визнати Рок Легендою. Втім одним з них безперечно є соліст не менш легендарних Deep Purple - Іан Ґіллан. Недавно Іан випустив свій новий соло-альбом, що зветься One Eye To Morocco. Що ж власне нового у тій соло роботі рок-ветерана поцікавились українська служба Бі-Бі-Сі.
- Власне якщо узагальнити – то ця робота постає певною несподіванкою, бо ж я зібрав десь із 38 пісень, що їх написав за останні 4-5 років. Вони були майже повністю написаними та аранжованими. З печальної причини - смерті матері Роджена Ґловера – басиста з Deep Purple - ми скасували гастрольне турне і я здобув певний час, щоб попрацювати з власним матеріалом.
Я зібрав групу музикантів у студії американського міста Баффало і записав свій соло альбом у доволі стислий відтинок часу. Якщо загалом визначити те, що я хотів від цього альбому – тут простіше сказати чого я не хотів. Я не хотів жодних рок-стереотипів типу помпезного звучання чи затяжних гітарних соло. Натомість в мене були віддані виконавці і чудовий продюсер Нік Блаґона!
- One Eye To Morocco ("Одне око на Марокко") досить цікава назва для нового альбому у той таки час назва не зовсім, сказати б, зрозуміла. Чи є якесь пояснення чому новий соло-альбом дістав саме таку дещо екзотичну назву?
- Я був у Польщі, де проводив свою зимову відпустку. Оглядав Краків зі своїм приятелем Томі Джубінським. І от сидимо ми у кав'ярні Шиндлера і Томі мені пояснює різноманітні деталі щодо діяльності Оскара Шиндлера під час Другої Світової війни. І саме у цей момент до кав'ярні зайшла надзвичайно вродлива жінка і я якось так природно провів її поглядом на мить відірвавшись від того, що оповідав мені мій польський приятель. Повернувшись до Томі, я вибачився і перепитав про що він там говорив.
Тоді мій приятель сказав, що, мовляв, я маю "Одне Око на Марокко". Це у польській мові є такий вислів "Одне око на Марокко, інше на Кавказ", воно означає, що людина якось намагається розпорошувати свою увагу. І от мене настільки вразив той вислів з його глибоким навіть геополітичним підтекстом, що я час від часу подумки повертався до нього, мимривши собі під ніс про оте "Око на Марокко". І потім оте "Око на Марокко" видалось мені досконалою музичною метафорою для назви альбому та першої пісні на ньому.
- Ви завжди були охочим до подорожей, особливо у їхньому гастрольному поєднанні. Ви об'їздили 48 країн у ході свого останнього концертного турне з Deep Purple, а от чи існують якісь плани щодо гастролей з новою соло-роботою?
- Зараз - ні. Але якщо виникне попит на подібне турне - я перейду вже до конкретнішого планування. Але мушу сказати про одну свою задумку. Я вже давно про це думаю. І тут йдеться не просто про концерт, а радше про театральну постановку. Підґрунтям цього музичного шоу має стати матеріал з "Одного Ока На Марокко", а також з решти моїх соло робіт та й роботи у Deep Purple.
Я планую залучити десь із 15 музикантів, а також техно-засоби і танцювальні групи. І тут не йдеться про якийсь там кордебалет. Це має бути абсолютно яскрава суміш – турецькі дервіші, танцюристи фламенко, латинська школа, джаз, авангард…
- У вас мабуть є потяг до сцени, враховуючи, що ваш дід був оперним співаком, дядько – джазовим піаністом. Ще змалечку ви співали сопрано у церковному хорі. Не згадуючи вже про роль у мюзиклі "Ісус Христос – Суперзірка". Водночас варто додати, що Іан Ґіллан ще й постає автором кількох книжок. Чи ж ми можемо очікувати на якісь літературні новини від вас у ролі письменника?
- Мені недавно у переносному значенні дали копняка під зад, бо я працював над багатьма різними проектами, і, зрештою, вирішив таки сконцентруватися над написанням свого першого роману. Я думав над сюжетом років 10. І от лише тепер взявся за практичний процес написання. Це дещо футуристичний твір про проголошення незалежності чотирьох графств Південної Англії.
Власне сюжет навіяно моєю відразою до того, що собою репрезентує центральна влада Європейського Союзу у Брюсселі. Я люблю Європу у цілій її розмаїтості мов та культур, але мені не подобається антидемократичні нахили Брюсселя. І от за моєю задумкою ця нова країна на Півдні Англії, яка називається Вессекс, постає проти усього того, що собою нині являє Брюссель. Я думаю ця книжка, якщо все буде гаразд, невдовзі може побачити світ. Отож не музикою єдиною!
